Генеральний директор дунаєвецького «Епіцентра» Микола Кулик підбив підсумки сезону у Другій лізі для своєї команди.

–​ Як охарактеризуєте цьогорічний виступ «Епіцентра» у Другій лізі?

– На жаль, матчі 1/8 фіналу нам зіграти не вдалося. Ми посіли перше місце у групі 3. Подолали цей етап досить впевнено. Команда зазнала лише однієї поразки, а решту матчів завершила перемогами. Все минуло на одному диханні. «Епіцентр» має досить сильний склад, тож, особливих проблем на груповому етапі ми не відчули. Хотілося б відзначити, що цьогоріч наша група була трохи слабшою, ніж у попередньому чемпіонаті. Однак, загалом, турнір вийшов досить цікавим. «Лідер», «Sun Vita», «Вінниця», «Дністер» – всі команди боролися. На жаль, коронавірус вплинув у тому числі й на футзал. Стадію плей-офф дограти не вдалося. Тож, хотів би подякувати організаторам та всім учасникам за цікавий сезон.

–​ Як має бути завершений сезон у Другій лізі?

– «Епіцентр» та низка інших команд вже думають про футбол. За нас, здебільшого, грають футболісти. Якраз-таки футзал набирає справжніх обертів в осінньо-зимовий період, якщо вести мову про аматорський рівень. З настанням тепла велика кількість команд зосереджуються у грі на полі. Ці компоненти важко буде подолати.

–​ Чи розглядаєте можливість продовження змагань восени?

– Дійсно, якщо розпочати наприкінці травня або у червні – все може затягнутися майже на місяць. Грати за аномально високої температури у залі влітку не надто хочеться. Тому, дійсно, було б непогано завершити сезон так, аби у середині листопада можна було починати новий.

–​ Наскільки важко поєднувати футбольну та футзальну діяльність.

– Якщо не ставити перед собою завдань – це досить просто. Якщо підходити з більш професійної точки зору – це досить складний процес. Перехід з футбольного поля у спортивний зал – завжди небезпека у плані травматизму. Як приклад, Андрій Беженар – один з наших найкращих гравців нашої команди. Одразу після переходу з поля на паркет він зазнав пошкодження. Скільки часу минуло, а він досі не відновився. Насправді, навіть після завершення групового етапу у Другій лізі – ми радилися між собою щодо пріоритетів. Однак, вирішили продовжувати футзальний сезон, оскільки заслужили своє місце у плей-офф.

–​ Цього сезону у Дунаївцях відремонтували спорткомплекс. Наскільки приємніше грати в оновленому залі?

– Впродовж багатьох років у нас не було ремонту через брак коштів. Однак, завдяки компанії «Епіцентр» був зроблений ремонт залу, душових, роздягалень. Покращилося освітлення. Це свято і для гравців, і для вболівальників.

–​ У своєму інтерв’ю президент СК «Городенка» Віталій Шевага зазначив, що у Другій лізі, передусім, мають грати команди з маленьких містечок, яким легко знайти свого вболівальника. Чи погоджуєтеся з такою думкою?

– Однозначно! Погоджуюся з цими словами. Друга ліга – це все ж таки аматорський чемпіонат. У ньому беруть участь багато команд з районних центрів. Ми є старожилами Другої ліги. Виступаємо у цих змаганнях вже десятий рік. Звичайно, суперники змінюються. Минулоріч наша група була однією з найкращих. «Володимир», «Галицька здоба», «InterbetonBud-Rivne-112», «Любарт» – команди з обласних центрів, які є футзальними регіонами. Ми ж представляємо невелике місто на Поділлі з населенням близько 20 тисяч. Однак, Дунаєвеччина також є футбольним та футзальним краєм. Дійсно, ми маємо свого вболівальника. У нас невеликий зал, однак, він завжди заповнений. Нас підтримують більше двохста глядачів. Для нас футзальні поєдинки завжди є святом. Граємо у будній день або вихідний – глядач на трибунах. Під час ремонту залу ми проводили домашні зустрічі у Чернівцях, однак, і там нас палко підтримували. Навіть зараз впродовж карантину всі телефонують і цікавляться ситуацією з нашою командою. Однак, як би не було – гра за порожніх трибун є не надто приємним моментом і для гравців, і для вболівальників. До слова, де б ми не грали на груповому етапі – усюди підтримка вболівальників була досить серйозною. Особливо, якщо говорити про Снятин. За всі свої роки у футзалі – рідко бачив таку теплу підтримку. Думаю, навіть за межами міста її було досить добре чути. Ми вирвали перемогу на останніх секундах. Однак, люди все одно аплодували господарям та дякували їм за гру.

–​ На Хмельниччині обласний чемпіонат проводить обласна асоціація футболу. Він є досить нетривалим. Натомість, відкритий чемпіонат міста – обласна асоціація футзалу. Чи берете участь в якомусь з цих змагань?

– Ми постійно беремо участь у чемпіонаті області. Нашій команді вдруге поспіль вдалося здобути золоті медалі цього турніру. Насправді, відзначу, що на два фронти інколи досить важко грати, зважаючи на збіги у розкладі змагань.

–​ Чому зупинили свій вибір саме на цьому турнірі?

– Це дві зовсім різних організації. У чемпіонаті, який проводить Асоціація футзалу Хмельницької області є п’ять груп. Команди з цього турніру не беруть участь у чемпіонаті області. Їхній змагання стартують у вересні, а чемпіонат області – пізніше. Не можу відповісти чому так відбувається. Боротьба точиться і там, і там. Як на мене, було б цікавіше об’єднати це все в один чемпіонат.

–​ Розкажіть більше про співпрацю з компанією «Епіцентр».

– Минулоріч нас під своє крило взяв депутат від нашого округу Олександр Герега, який є співвласником компанії. Вона покриває усі наші витрати. Команда «Епіцентр» забезпечена усім необхідним. Як всі ми знаємо – це не останній момент у сучасному спорті, який є стимулом демонструвати результати. Тож, вдячний команді за те, що ми двічі поспіль стали чемпіонами області та кваліфікувалися до фінальної частини Другої ліги. Насправді, тут перед нами стояли амбітні завдання. Планували потрапити до Фіналу Чотирьох та боротися за якомога вищі місця. Окрім того, висловлюю вдячність і нашій міській раді на чолі з головою Веліною Заяць. Вони також нам допомагають. Всі ці моменти і сприяють тому, що ми посідаємо своє місце на футбольній та футзальній мапі. Про нас знають не лише на Поділлі, а й за його межами.

–​ Якою є Ваша думка стосовно контролю за дотриманням правила «один гравець – одна команда»

– Я знайомий з цією ситуацією. Тут дається взнаки й матеріальна складова. Українська асоціація футболу прийняла відповідне рішення, тож, ми маємо його дотримуватися. Насправді, я його підтримую. Команда дбає про гравця, а він сьогодні може бути тут, а завтра – там. Однак, у нашій області таких проблем немає.  

–​ Як ставитеся до можливого об’єднання лідерів Другої ліги та Першої ліги в один чемпіонат?

– Це дасть поштовх розвитку футзалу на місцях. У Другій лізі ми маємо сім зон, в яких, здебільшого, грають по чотири команди. Ти, фактично, проводиш матчі з грудня по лютий. Якщо не проходиш далі – сезон завершений. Плюс плей-офф, який проходить за кубковою системою. Тут також можна досить швидко зійти з дистанції. Об’єднання з Першою лігою – це цікавий варіант. Нині там всього шість команд. Тож, рівень зацікавленості зросте. Про це потрібно думати вже сьогодні й робити напрацювання. Тут мають бути групи, створені за територіальним принципом. Умовний «Епіцентр» не готовий їздити на виїзні матчі у східну частину країни. Можна сформувати три зони (захід, центр та схід) по 10 команд. Це вже 18 матчів. Однак, другу частину варто грати не за кубковою системою. Наприклад, з шістьома учасниками другого етапу можна було б зіграти за круговою системою. Це було б дійсно цікаво. Передусім, для команд і вболівальників. Однак, і фінали варто проводити до квітня.

Прес-служба Асоціації футзалу України